На підставі аналізу лікування 176-ти хворих з синдромом стопи діабетика обгрунтовано та доведено ефективність застосування лімфостимулювальної терапії в комплексному лікуванні даної патології. Зазначено, що використання цієї терапії дозволяє у 82,3 % пацієнтів одержати добрі й задовільні результати і запобігти високим ампутаціям нижніх кінцівок у хворих з синдромом стопи діабетика.

На основе анализа лечения 176-ти больных с синдромом стопы диабетика обоснована и доказана эффективность применения лимфостимулирующей терапии в комплексном лечении этой патологии. Указано, что использование данной терапии позволяет в 82,3 % больных получить хорошие и удовлетворительные результаты и избежать высоких ампутаций нижних конечностей у больных с синдромом стопы диабетика.

Подано результати аналізу історій хвороб пацієнтів спеціалізованого хірургічного стаціонару, госпіталізованих з приводу гастродуоденальних кровотеч, і викладено найбільш поширені причини смертності серед хворих цієї групи. Основними з них є пізнє звернення хворих за медичною допомогою, помилки у діагностиці на догоспітальному та госпітальному етапах. Велике значення у прогнозі важкості перебігу патології має вік хворих, що прямо пропорційно корелює з розмірами виразкового дефекту та смертністю з приводу геморагії. Провідним методом діагностики гастродуоденальної кровотечі є гастродуоденоскопія.

Приведены результаты анализа историй болезни пациентов специализированного хирургического стационара, госпитализированных с гастродуоденальными кровотечениями, и изложено наиболее распространенные причины смертности среди больных этой группы. Основными из них являются позднее обращение больных за медицинской помощью, ошибки в диагностике на догоспитальном и госпитальном этапах. Большое значение в прогнозе тяжести протекания патологии имеет возраст больных, что прямо пропорционально зависит от размеров язвенного дефекта и смертности от геморрагии. Основным методом диагностики гастродуоденального кровотечения является гастродуоденоскопия.

Розглянуто причини летальності у хворих з шлунково-кишковими кровотечами виразкового генезу. Встановлено, що головною причиною летальності у 30 - 40 % є рецидивні кровотечі. Розглянуто клінічні особливості їх перебігу. Виявлено залежність частоти рецидиву кровотеч від локалізації виразки, супутні патології.

Рассмотрены причины летальности желудочно-кишечных кровотечений язвенного генеза. Установлено, что причиной летальности в 30 - 40 % являются рецидивы кровотечений. Рассмотрены клинические особенности их проявления. Выявлены зависимость частоты рецидива кровотечений от локализации язвы, сопутствующие патологии.

Подано результати аналізу 5 955-ти історій хвороби пацієнтів спеціалізованого хірургічного стаціонару, госпіталізованих з приводу виразкових гастродуоденальних кровотеч. Наведено найбільш поширені причини летальності. Основними з них є пізнє звертання хворих за медичною допомогою, помилки на догоспітальному та госпітальному етапах. Велике значення у прогнозі тяжкості перебігу патології має вік хворих, терміни госпіталізації, тяжкість кровотечі, супутня патологія, розміри виразкового дефекту. Основним методом діагностики гастродуоденальної кровотечі є фіброгастродуоденоскопія.

Представлены результаты анализа 5 955-ти историй болезни пациентов специализированного хирургического стационара, госпитализированных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями. Изложены наиболее распространённые причины летальности. Основными из них являются позднее обращение больных за медицинской помощью, ошибки на догоспитальных и госпитальных этапах. Большое значение в прогнозе тяжести протекания патологии имеет возраст больных, сроки госпитализации, тяжесть кровотечения, наличие другой патологии, размеры язвенного дефекта. Основным методом диагностики гастродуоденального кровотечения является фиброгастродуоденоскопия.

Проаналізовано 8 904 пацієнтів з виразковими гастродуоденальними кровотечами (ВГДК) на різних рівнях надання хірургічної допомоги. На первинному рівні - 1 801 пацієнт (20,23 %); на вторинному рівні - 413 пацієнтів (4,64 %); на третинному рівні - 314 пацієнтів (3,53 %) та спеціалізованому центрі - 6 376 пацієнтів (71,6 %). Розроблено пристрій для ранньої діагностики рецидивів кровотечі апробований за умов експерименту. Проаналізовано еволюцію хірургічної тактики у різні періоди спостереження. За рахунок зменшення кількості операційних втручань на висоті тривалої кровотечі із 43,8 % у першому періоді спостереження до 32,8 % у другому періоді спостереження, що зменшило питому вагу екстрених операцій на 11 %. Впроваджено лікувально-тактичні підходи зменшили частоту післяопераційних ускладнень у хворих з ВГДК з 13,27 % у першому періоді до 7,52 % у другому. Частота післяопераційних ускладнень після резекційних методів лікування становить 24,07 %, а після органозберігальних - 1,9 %. Зниження післяопераційної летальності в ранньо-відтермінованому та пізньо-відтермінованому періодах до 0,8 % та 0 %, а на висоті тривалої кровотечі - до 1,98 %.

Проведено аналіз результатів операційного лікування 399-ти пацієнтів із приводу виразкових гастродуоденальних кровотеч (ВГДК). Резекційні методи використовували у 108-ми пацієнтів, з них резекцію шлунка за Більрот-І - у 52-х хворих, резекцію шлунка за Більрот-ІІ зі шлунковою локалізацією виразки - у 36-ти пацієнтів, гастректомію - у 2-х хворих, резекцію шлунка за Більрот-ІІ за дуоденальної локалізації кровоточивої виразки - у 18-ти пацієнтів.

Вивчено умови діяльності медичної служби та їх вплив на організацію методичного забезпечення військ під час проведення АТО. Розглянуто медичну реабілітацію військовослужбовців як світову медико-соціальну проблему. Проаналізовано організацію та проведення такої реабілітації військовослужбовців - учасників АТО, оцінено її ефективність. Обгрунтовано систему медичної реабілітації військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань.

Описано рідкісний внутрішньоутробний випадок ішемічного ураження передпліччя та кисті у дитини внаслідок обвивання руки пуповиною. Через місяць після пологів було діагностовано ішемічну контрактуру Фолькмана, що характеризувалась множинними контрактурами руки та виразними трофічними розладами.

Висвітлено на сучасному рівні основні питання найбільш поширених екстремальних ситуацій та патологічних станів у хірургії, за яких необхідно не тільки швидко розпізнати характер захворювання чи ушкодження, але й своєчасно прийняти рішення, надати першу медичну допомогу й організувати транспортування хворого в лікувальний заклад. Подано визначення кожної нозологічної одиниці, її клінічні ознаки. Описано методику надання першої медичної допомоги при невідкладних станах у хірургії та принципи подальшого лікування. Синтезовано кращі традиції хірургічної школи та матеріали сучасних досягнень медичної науки.

Узагальнено досягнення світової науки та результати власних досліджень авторів. Основну увагу приділено епідеміології, клінічним проявам, діагностиці та терапії Лайм-бореліозу. Наведено нові дані про засоби збору кліщів у довкіллі, зараженість їх бореліями та іншими збудниками, професійні ризики інфікування (лісівники), ураження різних органів і систем людського організму у випадку цієї інфекції, її поєднання з іншими хворобами, а також обізнаність населення з проблемою Лайм-бореліозу.

На сучасному рівні викладено загальні питання щодо організації надання хірургічної допомоги, асептики й антисептики, гемостазу, трансфузіології, анестезіології та травматології, гнійно-септичної хірургії, онкології, трансплантологи. Це має велике значення для формування професійних знань у студентів, а також створює необхідну базу для подальшого вивчення хірургічних дисциплін. Сучасна хірургія щодо свого розвитку завдячує основоположним розділам, які є предметом загальної хірурги. Сюди ж входять елементи хірургічної пропедевтики, оскільки освоєння методику обстеження хірургічного хворого, і практика в установленні правильного діагнозу та обранні відповідної тактику лікування пацієнта з написанням навчальної історії хвороби. Зібрані матеріали розраховані на формування у студентів чіткої системи хірургічних знань, яка буде поєднувати в собі класичні догми загальної хірургії та сучасні підходи до діагностики та патогенетичного лікування різних хвороб, вирішальне значення серед яких має хірургія. Сучасну теоретичну наукову інформацію представлено так, як вона необхідна для вирішення конкретних діагностичних і лікувальних завдань.